Україні, можливо, доведеться залучати робочу силу з країн із великими трудовими ресурсами.
Ukrainian President Volodymyr Zelensky and former US President Donald Trump, shake hands during a meeting, in New York City, on Sept. 27, 2024. Photo: Alex Kent / AFP
Як Україна наближається до четвертого року конфлікту після повномасштабного вторгнення Росії, масштаб руйнувань виходить далеко за межі фізичних збитків.
Окрім вражаючого падіння економічних показників у 2022 році — ВВП знизився на 28,2%, інфляція склала 20,6%, споживчі витрати впали на 16,9%, а інвестиції зменшилися на 33,9% — Україна зіштовхується з величезною гуманітарною кризою.
Війна змусила мільйони українців покинути свої домівки та завдала нищівного удару по інфраструктурі й економіці країни. Хоча міжнародна допомога забезпечила критичну короткострокову підтримку, завдання відновлення України у довгостроковій перспективі є надзвичайно складним і потребує значної робочої сили, масштабного фінансування та стійкої міжнародної підтримки.
Нація, що опинилася у вигнанні: Гуманітарний вплив
З 24 лютого 2022 року, коли Росія розпочала своє вторгнення, понад вісім мільйонів українців покинули країну, що стало найбільшою кризою біженців у Європі з часів Другої світової війни.
Понад 13 мільйонів людей — майже третина довоєнного населення України — були переміщені, з яких близько п’яти мільйонів залишаються внутрішньо переміщеними особами. Сусідні країни, особливо Польща, взяли на себе основний удар цієї кризи, прийнявши мільйони біженців і перевантаживши свої ресурси.
Хоча деякі біженці повернулися додому, нові хвилі російських наступів можуть знову змусити багатьох залишити свої домівки.
Нещодавні дані свідчать про зростання потоку біженців, оскільки економічна ситуація залишається нестабільною. ООН повідомляє про значне зростання кількості українських мігрантів, що налічує майже 6,8 мільйона станом на кінець 2024 року. Ця триваюча гуманітарна криза впливає не лише на Україну, але й на всю Європу, створюючи значне навантаження на країни, що приймають біженців.
Глобальні наслідки: економічний і соціальний вплив
Війна в Україні спричинила значні наслідки, які виходять за межі Європи, впливаючи на глобальні ланцюги постачання та спричиняючи зростання цін на основні товари, такі як їжа та паливо.
Країни, що приймають біженців, стикаються із "втомою від біженців", оскільки їх ресурси вичерпуються. Вразливі групи, зокрема жінки та діти, опиняються підвищеним ризиком експлуатації та насильства.
Підтримка міжнародної спільноти залишається важливою для пом'якшення цих наслідків. Організації, такі як ООН та різні неурядові організації, невпинно працюють над наданням основних послуг, включаючи охорону здоров'я, правову допомогу та захист біженців.
Однак довгострокова реконструкція України потребуватиме значно більшого зобов'язання з боку урядів, міжнародних організацій та приватного сектору.
Руйнування інфраструктури: країна в руїнах
Інфраструктура України зазнала величезних збитків. Російські авіаудари цілили в критично важливі об'єкти, включаючи медичні центри, житлові райони та енергетичні об’єкти, залишаючи мільйони людей без електрики, опалення та чистої води.
Обвал греблі в Новій Каховці ще більше ускладнив доступ до питної води та створив серйозну загрозу Запорізькій АЕС.
Вартість відновлення вражає. Збитки від російської агресії оцінюються в 800 мільярдів доларів, а за прогнозами Світового банку та уряду України, витрати на відбудову можуть досягти 1 трильйона доларів.
Це масштабне руйнування підкреслює необхідність залучення великої робочої сили, окрім фінансових ресурсів, для відновлення стабільності України.
Дефіцит робочої сили: перешкода для відновлення
Одним із ключових викликів, з якими зіткнеться Україна після війни, є гостра нестача робочої сили. Мільйони українців, включаючи кваліфікованих працівників, або покинули країну, або загинули під час конфлікту.
Ті, хто залишився, стикаються з численними труднощами, включаючи фізичні травми та психологічні наслідки. За оцінками, Україні знадобиться додатково 4,5 мільйона працівників для реалізації планів з відбудови.
З огляду на те, що значна частина місцевої робочої сили переміщена або переселилася за кордон, Україні, можливо, доведеться покладатися на іноземну робочу силу.
Країни з великою кількістю робочої сили, такі як Туреччина, Індія, Пакистан, Єгипет, Бангладеш, Шрі-Ланка, Філіппіни, Китай та В'єтнам, можуть відіграти важливу роль у забезпеченні робочої сили, необхідної Україні.
Однак управління цим притоком іноземних працівників буде складним, особливо враховуючи прагнення України інтегруватися з Європейським Союзом.
Управління міграцією: виклик на кордонах ЄС
Прагнення України стати членом ЄС і необхідність залучення іноземної робочої сили створюють унікальні виклики для управління міграцією. Працівники з інших країн можуть розглядати Україну як плацдарм для багатших країн ЄС, що може створити потенційний тиск на кордони ЄС.
Тому Україні та ЄС може знадобитися впровадження жорстких прикордонних заходів для запобігання несанкціонованій міграції, водночас створюючи легальні канали для залучення іноземних працівників у процесі відбудови України.
Цей тонкий баланс вимагатиме тісної співпраці між Україною та ЄС, а також політики, яка сприятиме легальній міграції, забезпечуючи при цьому безпеку кордонів ЄС. Ця ситуація також може стати можливістю для України встановити нові партнерства з країнами, що мають значний людський потенціал, створюючи рамки для взаємовигідної співпраці.
Встановлення стратегічних партнерств для відбудови
Залучення необхідної робочої сили вимагатиме від України налагодження стратегічних партнерств із країнами, що мають великий людський потенціал.
Справедливі та прозорі угоди можуть забезпечити стабільний потік робочої сили, одночасно надаючи економічні можливості для шукачів роботи з-за кордону. Такі партнерства можуть сприяти зусиллям України з відбудови та зміцнити її міжнародні відносини, створюючи основу для майбутньої співпраці.
Встановлюючи ці партнерства вже зараз, Україна зможе підготуватися до плавного переходу після війни, залучаючи іноземних працівників у організований спосіб, що враховуватиме як українські, так і європейські вимоги безпеки. Цей проактивний підхід буде ключовим для відновлення України та її потенційного зростання в межах Європейського Союзу.
Шлях вперед
Відновлення України — це більше, ніж економічний чи інфраструктурний виклик; це гуманітарний імператив.
Щоб вийти з цієї кризи, Україна потребуватиме стійкої та різноманітної робочої сили, підтриманої стратегічними партнерствами та тривалою міжнародною співпрацею. У країни є шанс не лише відновитися, а й стати сильнішою, більш інтегрованою частиною європейської спільноти.
Світ повинен визнати, що боротьба України за виживання та суверенітет ще далеко не завершена. Конфлікт, який формує майбутнє країни, вимагає від України та її союзників вже зараз починати планування величезного завдання відновлення.
Завдяки ретельному плануванню, глобальній солідарності та ефективній політиці Україна зможе рухатися вперед, доводячи, що стійкість і єдність здатні перемогти навіть найбільш руйнівні виклики.
Author Dr. Mohammad Zahoor
留言